Патримонія - політичний устрій, за якого влада панівної династії та підпорядкована їй територія вважаються нерозривно поєднаними: право на владу має кожен член панівного дому, а після смерті чергового володаря територія розподіляється між його синами як співучасниками владарювання. Історично укорінений у родоплемінних традиціях спадкоємності вільних общинників на землю, коли право на спадщину визнавалося за усіма членами роду. З патримонії розпочинали розвиток усі політичні утворення Європи. На більш зрілому етапі вона переростає у сеньйорат - верховенство старшого із братів, ще далі у монархію - владу однієї особи, обмежену становими чи громадянськими установами, і, нарешті, в абсолютну монархію - необмежену владу однієї особи (Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. - К., 1997. - С. 37). Переростання патримонії у територіальну державу, очевидно, коеволює з формуванням етносу як територіальної спільноти, в якому стираються міжплемінні кордони, а родова самосвідомість замінюється на територіальну.